середа, 10 квітня 2013 р.

Особливості проведення уроків позакласного читання


Відділ освіти Голованівської райдержадміністрації
Методичний кабінет





Особливості
проведення уроків
позакласного читання
           







2013 р.



 Укладач методист РМК Гончарук О.І.

         Позакласне читання - одне з важливих напрямків в роботі вчителя-словесника. Уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формування їх читацьких інтересів, стимулюють позакласне читання, яке в свою чергу, є опорою шкільного курсу. Вихід у широке позакласне читання, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів-це той резерв літературної освіти, використання якого дає позитивний ефект.
         Сучасна методика визнає вивчення проблем, пов'язаних з читанням школярів необхідною передумовою і обов'язковою умовою ефективності процесу навчання. Які методи вивчення найчастіше використовуються в практиці роботи вчителів-словесників?
У ході фронтальної, групової або індивідуальної бесіди вчителя з учнями можливо з'ясування цілої низки відомостей про особливості читацької ситуації в класі, про спрямованість читацьких інтересів, рівні сприйняття і характер оцінки літературних творів учнями. Індивідуальна бесіда, в якій школярі іноді відкриваються з найнесподіванішого боку, часто виявляється вирішальним моментом у встановленні контакту між вчителем і учнем.
Аналіз письмових робіт учнів (творів, письмових відповідей на запитання, рефератів, відгуків про прочитані книги і т.д.) допоможе вчителю визначити особливості сприйняття літературного твору як на етапі первинного самостійного читання, так і після аналізу або обговорення твору на уроці, простежити зростання читацької культури, рівень сформованості умінь самостійно аналізувати й оцінювати літературні твори. Твори типу «Моя домашня бібліотека», «Що я хотів би змінити у своєму читанні» і т.п. можуть дати додатковий матеріал про мотиви і характер читання школяра. Багато проблем, підняті в таких творах, можуть стати предметом обговорення на уроках і в індивідуальній бесіді.
         Читацькі біографії,
читацькі щоденники дають можливість тривалого спостереження за читанням учнів, їх літературним розвитком. Проте строго обумовлена ​​структура щоденників, формальний підхід до роботи з ними, не враховує вікових та індивідуальних особливостей учнів, дискредитує дану форму роботи . У V-VI класах школярі із задоволенням працюють з читацькими щоденниками, якщо вчитель підходить до цієї роботи творчо, не сковує їх ініціативи. Читацькі щоденники п'ятикласників - це найчастіше яскраво оформлені альбоми, в яких основне місце займають ілюстрації до прочитаних книг, короткі анотації, уривки з творів, списки літератури для позакласного читання, літературні ігри (ребуси, кросворди, вікторини), завдання до уроків позакласого читання. Вивчення бібліотечних формулярів, популярне в минулому, сьогодні менш ефективно,- як показують спостереження, велика частина книг, що читаються учнями, береться ними з електронної, домашньої бібліотеки, у товаришів.
         Анкетування набуває все більшого поширення. Знайомство з новим класом, планування системи уроків позакласного читання, визначення напрямків в індивідуальній роботі, підбиття підсумків - всі ці важливі моменти в керівництві позакласним читанням можна поєднувати з проведенням невеликий анкети.
Учні відчують, що їх думки та побажання вчителю дійсно цікаві й він враховує їх по можливості в своїй роботі, відповіді на питання анкети не будуть формальними.
         Тестування  допомагає виявити рівень літературної ерудиції, начитаності на різних етапах роботи з читачем-школярем, проте дані, отримані в результаті проведеного тестування, також повинні доповнюватися, корегуватися за допомогою інших методів вивчення читача (індивідуальної бесіди, вивчення письмових робіт або ін.)
Яскравість і навіть святковість, що виявляється у виборі місця проведення та оформлення, широке використання форм позакласної роботи, вільний вибір творів для обговорення, можливість звернення до сучасної літератури, новим виданням класики - ці особливості уроків позакласного читання привернули до них увагу вчителів і учнів.
З'явилася можливість проводити цілі цикли уроків позакласного читання. Ширше стали використовуватися на уроках прийоми позакласної роботи (гри, вікторини, кросворди, концерти, спектаклі, конкурси і т.д.)
         Психолог А.А. Леонтьєв виділяє такі основні напрямки керівництва читанням з соціально-психологічної точки зору: 1) виховання потреби в читанні, 2) розширення змісту читання і спрямованості читацьких інтересів; 3) удосконалення культури читання; 4) організація інформаційного потоку, цільова орієнтація певного типу книги на певну категорію читачів. На кожному етапі літературної освіти реалізуються всі ці напрямки, проте кожен етап має і свої специфічні завдання
.
         У молодших класах на першому плані стоїть завдання виховання любові до книги, потреби в читанні, формування стійкого інтересу до літератури. В.А. Сухомлинський у своїй книзі «Серце віддаю дітям» пише: «Я бачив важливу виховну задачу в тому, щоб кожен хлопчик, кожна дівчинка, закінчуючи початкову школу, прагнули до усамітнення з книгою - до роздумів і роздумів. Самота - це не самотність. Це початок самовиховання думок, почуттів, переконань, поглядів. Воно можливе тільки за умови, коли книга входить в життя маленької людини як духовна потреба ».
         У середніх класах, коли інтенсивно розширюється коло читання школярів, коли в їх читання вливається величезний потік «дорослої» літератури, коли складається диференціація читацьких інтересів, на перший план висувається завдання формування різнобічних читацьких інтересів, а також вдосконалення читацького сприйняття, розвитку художнього смаку.
         У старших класах особливо важливою стає завдання розвитку особистісного підходу до літературного твору, самостійності естетичних оцінок. Інтереси старшокласників, у тому числі і читацькі, вже сформувалися. Недооцінка цього факту при плануванні уроків позакласного читання, виборі творів для обговорення та форм проведення уроків може привести в результаті до відчуження між учнем і вчителем.
Зазвичай вчителі-словесники планують проведення уроків позакласного читання між окремими темами, пов'язуючи ці уроки з вивченням програмного матеріалу. Однак така обов'язкова їх ув'язка з основним курсом не завжди необхідна. Досить «незалежними» можуть бути «бібліотечні уроки», огляди новинок літератури, а також уроки позакласного читання, присвячені письменнику-ювіляру або цікав
ій журнальній публікації.
Найбільш послідовно реалізуються в шкільній практиці проблемно-тематичні зв'язки між уроками за основним курсом і уроками позакласного читання. Найчастіше вчителі переносять обговорення проблем, піднятих у творах, що вивчаються за програмою, і на уроки позакласного читання. У старших класах таким чином пов'язуються класика і сучасна література, досліджуються наступність, традиції і новаторство у вирішенні  письменниками «вічних питань».
         Значно рідше враховуються вчителями історико-літературні зв'язки, крім, мабуть, найпоширеніш
их «зв'язки за автором», коли для розмови на уроці позакласного читання відбираються інші твори письменника, що вивчається за програмою, або книги, присвячені його життю та творчості. Іноді на уроках позакласного читання обговорюються і твори інших авторів, близькі за часом написання, мають подібну творчу долю, створені в руслі одного літературного напряму. Звернення до творів зарубіжних письменників почасти заповнює прогалини в літературній освіті, дає можливість виходу на проблеми взаємодії літератур, літературних зв'язків і впливів.
        
Уроки позакласного читання можуть істотно розширити уявлення учнів про літературні жанри, поетичні форми, засоби художньої образотворчості, особливості віршованої мови. Крім внутріпредметних зв'язків у практиці вітчизняної школи давно були намічені і широко використовуються і міжпредметні зв'язки уроків позакласного читання з уроками історії, географії, музики та образотворчого мистецтва. Цікаво проходять такі уроки, як «Зима в поезії, живопису і музиці», «Історичні події та герої в романах В. Скотта», «Подорожі  письменників», обговорення нових книг з серій «Життя чудових людей», «Історія Батьківщини» , «Життя в мистецтві» і ін..
Які шляхи зближення класного і позакласного читання в процесі вивчення програмного матеріалу можна намітити?
По-перше, систематичне використання позакласного читання на уроках різного типу і на різних етапах вивчення теми (традиційні поетичні п'ятихвилинки, невеликі огляди новинок літератури, індивідуальні та групові завдання на матеріалі позакласного читання).
По-друге, організація самостійної дослідницької роботи учнів над обраною ними темою, яка передбачає вихід у позакласне читання і серйозно розробляється протягом року, з можливим, але не обов'язковим включенням результатів цієї роботи в уроки за програмою.
По-третє, планування системи письмових робіт з основних тем курсу з урахуванням робіт, що виходять за рамки теми, що припускають зіставлення, огляди, аналіз самостійно прочитаних творів і т.д.
         Звернення до позакласного читання на вступних заняттях - це і ілюстрації до розповіді про письменника, і обмін враженнями про прочитане, і виставка нових книг, і літературна композиція, складена з творів письменника, мемуарної літератури та відгуків критики .
На вступному уроці за повістю Н.В. Гоголя «Тарас Бульба» в VII класі зачитуються два фрагменти, що відтворюють побут і звичаї запорізького козацтва (з «Тараса Бульби» і «Страшної помсти»). Що зближує ці два фрагменти? Семикласники (тільки деяким знайомі обидві повісті) побачать збіги місця і часу дії, близькість описів запорожців за настроєм і, може бути, помітять перекличку імен головних героїв, Данила Бурульбаш, який спочатку називався у Гоголя бульбашками, і Тараса Бульби.
Це тільки початок роботи групи учнів, які отримують завдання: уважно перечитавши обидві повісті, провести їх порівняльний аналіз, відшукати подібні мотиви, образи, деталі й подумати над тим, що відрізняє ці повісті.
На наступних уроках з повісті «Тарас Бульба», звертаючись до описів життя запорожців, карти
н природи в повісті, кажучи про товариство ,боротьбу запорожців з ворогами, про ставлення Тараса Бульби до дружини і синів, про долі головних героїв, вчитель використовує і результати самостійної роботи групи учнів, що вибрали особливий напрямок у роботі з програмної теми і намагаються вирішувати на уроці літератури більш складні завдання.
На уроках, присвячених аналізу твору, звернення до індивідуального читацького досвіду школярів є однією з умов продуктивності роботи з текстом, більш глибокого розуміння програмного матеріалу, особливо в історико-літературному курсі, де важливий соціокультурний та історико-літературний контекст, літературні зв'язки і впливи. Іноді вихід за рамки тексту диктується самим автором (літературні ремінісценції, запозичення і наслідування, епіграфи до твору і його частин і т.д.).
         Завдання заключних занять часто збігаються із завданнями вступних уроків. Вчителю знову потрібно знайти оригінальний підхід до теми, стимулювати читацькі інтереси учнів, створити установку на самостійне читання творів письменника. Тут можливі і підсумкова вікторина, і літературна композиція, і зіставлення різних трактувань і версій твору, та обговорення останніх публікацій, пов'язаних з досліджуваним літературним матеріалом.
Опора на самостійно прочитане необхідна і при зверненні до питань теорії та історії літератури. Тут особливо важлива
«розумна літературна начитаність» (В. П. Острогорський), в тому числі і знання обраних сторінок світової літератури. Індивідуалізація завдань і в цьому випадку виявляється не менш ефективною, ніж колективні екскурси в теорію та історію літератури. Старшокласникам можна запропонувати такі спеціальні теми для індивідуальної розробки протягом навчального року: «Фольклор і література», «Біблійні образи і мотиви в літературі», «Герой і його прототипи», «Фантастика в  літературі», «Підтекст»; «Літературні містифікації »,« Історія  роману »і т.п.
Результати самостійної дослідницької роботи учнів включаються в уроки за основним курсом, враховуються при написанні підсумкових творів, складанні усного іспиту з літератури .
         Звернення до позакласного читання на уроках має бути природним і залежать, по-перше, від характеру досліджуваного літературного тексту, а по-друге, від реальної читацької ситуації в класі.
Можливості уроків позакласного читання надзвичайно великі. Вони готують  учнів до самостійного життя,розвивають інтелект і творчі здібності.


Основні вимоги до уроків позакласного читання
При плануванні системи уроків позакласного читання важливо передбачити:
-
розумне поєднання творів зарубіжної класики та сучасної літератури;
-
тематичне різноманіття («Проблема героя в літературі», «Людина і природа», «Моральні пошуки», «Моральний ідеал» і т.д.);
-
поєднання творів різних жанрів (відповідно з реальною картиною читання, а також інтересами самого вчителя та учнів);
-
чергування різних видів уроків позакласного читання (бесіда, огляд, композиція, концерт, семінар, вікторина, екскурсія, співбесіда, консультація і т.д.) і прийомів активізації читацької самостійності учнів (різного роду групові та індивідуальні завдання, використання інших видів мистецтва, міжпредметних зв'язків, технічних засобів навчання);
-
систематичність і послідовність в оволодінні навичками роботи з книгою (робота з бібліотечним каталогом, з довідковим апаратом книги, анотування, робота над відгуком, рецензією, оглядом, рефератом і т.д.).
Всі зміни в реальн
ій читацькій ситуації при перспективному плануванні вчитель навряд чи зможе врахувати, тому система уроків позакласного читання має бути відкрита для всього нового і цікавого, що з'являється в літературі. Особливо це відноситься до уроків позакласного читання в старших класах, де необхідні не тільки традиційні бесіди з сучасної літератури, але і огляди, консультації, а також спеціальні години на індивідуальні співбесіди та консультації.
Основну роботу з підготовки уроку позакласного читання проводить невелика ініціативна группа
,члени якої виступають в ролі організаторів, ведучих, основних доповідачів та їх опонентів, бібліографів, оформлювачів і т.д. Вони ж допомагають у розподілі завдань між однокласниками, разом з учителем продумують сценарій і оформлення уроку. Можливості уроків позакласного читання надзвичайно великі. Вони готують учнів до самостійного життя,розвивають інтелект і творчі здібності.



Література
1.Бутенко І.А. Читання за завданням і за потребою / / Радянська педагогіка. - 1989 - № 10
2.Голубков В.В., Рибникова М.А. Вивчення літератури в школі
II ступеня. - М., 1930
3. Капуста Л. Пам’ятки для учнів. «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України», №4,2011
4.Леонтьев А. А. Проблеми соціології та психології читання .- М., 1975
5.Сухомлинскій В.А. Серце віддаю дітям. - Київ, 1974
6.Полозова Т.Д., Полозова Т.А. Всім кращим я зобов'язаний книгам. -М., 1990
7.Полухіна В.П. Позакласне читання з літератури (
IV-VIII кл.). - М., 1980.
8.Уроки позакласного читання / Под ред. Я.Г. Нестурх. -М., 1980

Додаток №1
 Конспект уроку позакласного читання із світової літератури в  9 класі  на тему:
«ВІД  РОМАНТИЗМУ   ДО  РЕАЛІЗМУ. ПОЄДНАННЯ  РОМАНТИЧНОГО

  ТА РЕАЛІСТИЧНОГО В ПОЕЗІЇ  І ПОЛОВИНИ  ХІХ СТ.»
                                                                                   Кравець Т.Д.
                                                                                   Вчитель світової літератури
                                                                                   Межирічківської ЗШ
                                                                                   І-ІІІ ступенів
Мета уроку: розширити знання учнів про романтизм та реалізм як творчі методи, прослідкувати їх характерні риси та особливості; 
дослідити на прикладах окремих поезій І половини ХІХ ст. взаємодію та поєднання романтичного і реалістичного;
розвивати навички аналізу поетичного твору, виразного читання, звязного мовлення, логічного мислення;
виховувати повагу,  інтерес до книги та читання, сприяти формуванню літературних смаків,  творчого читача.
Тип уроку: позакласне читання, урок-дослідження.                          Обладнання: портрети поетів-романтиків, схема «Романтизм – реалізм» (Додаток 1), картина М.Лермонтова «Парус», ілюстрації учнів.
Підручник: О.М.Ніколенко, І.Л.Столій. Зарубіжна література. 9 клас. Харків. Ранок 2009. Хрестоматії, тексти.
  Х І Д       У Р О К У:
І. Мотивація
Сьогодні ми з вами маємо досліджувати такі літературні явища, як романтизм і реалізм. Ці складні літературні поняття виникли протягом ХІХ – ХХ століть і продовжують виникати і досі. Взаємодіючи між собою, вони трансформуються, набувають різних форм, тому для нас так важливо навчитись розрізняти їх, легко оперувати термінами, визначати характерні особливості.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
Тема нашого уроку : «Від романтизму до реалізму.  …         романтичного та реалістичного в поезії І половини ХІХ ст.»  Знайти пропущене слово -  одне з завдань уроку, дослідити на прикладах віршів поетів І половини ХІХ ст., як саме взаємодіють між собою ці два напрямки. Це урок-дослідження.
ІІІ. Перевірка домашнього завдання. Складання таблиці «Романтизм –Реалізм» (Додаток 1)


ІV.   Бесіда
Лінія часу
Античність    Середньовіччя   Відродження            Просвітництво
_______0____5 ст.__________14 ст.____16ст.__________18 ст._______
-На цій лінії часу позначені літературні епохи. Питання:
 -Чи можна романтизм назвати добою? 
- Чи правильно я  розумію, що романтизм існував ще задовго до ХІХ ст., наприклад в епоху античності чи середніх віків?
-  Чому ж тоді все-таки існує вислів «Епоха романтизму», і його пов’язують саме з початком ХІХ століття?
 -  Назвіть поетів – романтиків.
       V. Робота над темою уроку.
  Проаналізуйте вірші, на яких ви зупинили свій вибір , за схемою аналізу поетичного твору, визначте в них риси романтизму та реалізму
-         Виразне читання та аналіз поезій  Байрона «Пісня грецьких повстанців», «В день мого 36-ліття»; А.Міцкевича»Пісня солдата»; поезій Лермонтова  і Гейне ( компаративний аналіз).
VІ. Підсумки уроку.
  -Прошу відкрити с. 122   Прочитайте, будь ласка, епіграф:
« Він живе у двох світах – реальнім і уявнім, поетичному…»
- Про кого ці слова? 
-Чи можна їх вжити стосовно кожного із тих поетів, вірші яких ми читали на уроці?
- Чи можемо ми тепер записати пропущене слово в темі уроку?
VІІ.  Оцінювання.
VІІІ.  Висновки:
     Романтизм і реалізм – це напрями, творчі методи, стилі, спосіб передачі думок, почуттів героя, світосприйняття.
1.     Хоч вони мають зовсім протилежні риси і особливості, вони все ж ідуть поряд, розкривають один одного, навіть доповнюють.
2.     Неможливо  розділити поетів на романтиків та реалістів.
3.     Іноді  вони тісно переплітаються, поєднуються у творчості одного поета, або навіть в одній і тій же поезії.
ІХ.Домашнє завдання. Вивчити  одну з поезій. Прочитати біографію А. С. Пушкіна


Додаток                                                 
     
   Р О М А Н Т И З М                                    Р Е А Л І З М
- відмова від реалістичного                   - правдиве зображення конкретних
  зображення дійсності ;                             подій і проблем;
- внутрішній світ людини;                       -  взаємини людини і середовища;
- почуттєве начало ;                                  -  пізнавально-аналітичне         
                                                                                світосприйняття;
- творча уява;                                             - спостереження за життям;
- інтуїтивне сприйняття ;                         - дослідження явищ;
- незвичайний герой у                             - типовий герой у звичайній
  незвичайних обставинах                         діяльності
  (романтичний герой):                                (реалістичний образ):
схильний до мрійливості,                         сприймає життя практично,
ідеалізація дійсності,                                 конкретність, точність,
несприйняття буденності,                         типовість повсякденного життя,
захоплення фантастичним,                        реальні картини життя,
те, що відчуває-                                           те, що бачить-
(суб’єктивний),                                           (об’єктивний),
романтичний бунт,                                     заклик до боротьби. 
розрив між дійсністю та ідеалом;    
 мотиви романтизму:
- трагічна доля особистості,
- конфлікт особистості з середовищем,
- «світова скорбота»,
- «космічний песимізм».

Т Е К С Т И:
с.275    -   «Пісня грецьких повстанців»,
с.279    -   «В день мого 36-ліття»,
с.314    -   «Пісня солдата»,
с.284    -   «Самотній кедр на стромині»,
с.281    -   «Гренадери»,
с.289    -   «Сілезькі ткачі».
Додаток №2


Пам'ятка. Відгук за прочитаною книжкою.
1. Уважно прочитай книжку.
2. Подумай над запитаннями:
- Як читалася книжка? (Із задоволенням чи через силу).
- Якими почуттями, враженнями, думками хотів поділитися автор з читачами?
- Хто є персонажами даної книжки? Які їхні характери, прагнення, справи? Яке ставлення до себе вони викликають?
- У чому полягає художня своєрідність твору? Чи є якісь особливості у його побудові, мовному оформленні?
3. Склади письмовий відгук за планом:
- Назва книжки, прочитаного твору.
- Враження від першої «зустрічі» з книжкою.
- Цікаві відомості про автора.
- Ставлення до книжки: сподобалась чи ні, чим саме.
- Жанр, тема, ідея прочитаного твору.
- Форма авторської присутності у творі: від якої особи ведеться оповідь.
- Місце та час подій, описаних у книжці,
- Система персонажів. Хто зацікавив найбільше, чим саме?
- Події, епізоди, які найбільше сподобалися.
- Загальна оцінка.
- Рекомендації: чи варто читати дану книжку? Чому?
4. Перечитай текст відгуку, звернувши увагу на те, щоб він не нагадував звичайний переказ змісту книжки.


Пам'ятка .Підготовка презентації
книжки.
1. Подумай, що може зацікавити слухачів у книжці.
2. Визнач, як краще наочно представити книжку. (Що саме зробиш: виразно прочитаєш цікавий уривок з книжки; покажеш ілюстрації, слайди, відео- чи кіноматеріали; проведеш міні-вікторину, використаєш музику...).
3. Придумай яскравий, незвичайний початок, що захопить увагу слухачів.
4. Склади план основної частини виступу, до якої увійдуть (у довільному порядку):
- Демонстрування книжки та повідомлення її назви.
- Декілька слів про автора.
- Один-два найцікавіші епізоди.
- Власне ставлення з поясненням, чому саме слід прочитати цю книжку.
5. Придумай для виступу ефектну кінцівку.
6. Підготуй наочні матеріали.
7. Перевір, чи презентація єдинамічною, переконливою.
8. Потренуйся у вільному володінні текстом та наочними матеріалами.

  Форми проведення уроків позакласного читання

            бесіда,          - усний журнал,
            конференція,          - огляд,
            диспут,                   - концерт,
            вікторина,              - інсценізація,
            конкурс,                 - літературна гра,
            презентація, - подорож,
            рекомендація,        - форум,
            консультація,         - дослідження,
            семінар,                 - кросворд





понеділок, 24 вересня 2012 р.

Планування діяльності практичного психолога і соціального педагога. Методичні рекомендації





Відділ освіти Голованівської райдержадміністрації
РАЙОННИЙ  МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Районна психологічна служба





Планування діяльності 
практичного психолога і соціального педагога. 
Методичні рекомендації





Голованівськ-2012

Превентивний напрямок передбачає:
- створення таких умов навчання і виховання, які б сприяли особистісному розвитку дитини. Особлива увага приділяється початковому та перехідним етапам у шкільному житті (перший, п'я­тий, дев'ятий та випускні класи). Надається допомога педагогам та батькам в успішній адаптації дитини до змін соціальної ситуації тощо;
-  роботу з дітьми „групи ризику", які схильні до дезадаптивної поведінки;
-  роботу з педколективом з профілактики несприятливого психо­логічного клімату (стресів, синдрому "професійного вигорання" тощо).
5. Психологічна просвіта. Важливість даного напрямку роботи полягає в тому, що він спрямований на розширення кордонів уяв­лень особистості про власне „Я", про систему взаємозв'язків „людина-людина", „людина-суспільство", „людина-світ". Просвітниць­кий напрямок охоплює роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями (дітьми), батьками, адміністрацією зак­ладу, педагогами.
Форми роботи психологічної служби у напрямку просвітницької діяльності:
-  бесіди;
-  виступи на засіданнях психолого-педагогічних семінарів;
-  виступи-доповіді на засіданнях педагогічних рад;
-  виступи-доповіді на батьківських зборах;
-  виступи на психолого-педагогічних консиліумах;
-  інформаційне забезпечення роботи „Школи батьківства", „Бать­ківського лекторію" тощо;
-  оформлення „Куточка психолога", періодичне оновлення інфор­мації на ньому.           
6. Науково-методична, дослідно-пошукова робота.  Реалізація даного напрямку передбачає проведення досліджень, зрізів, наукові розробки за певною темою, науково-методичний супровід психолого-педагогічного експерименту, написання тез виступів, допо­відей на науково-практичних конференціях, семінарах, консиліу­мах тощо.
7. Організаційно-методична робота. Важливою складовою робо­ти практичного психолога і соціального педагога є створення організаційно-методичної бази. Значна частина робочого часу психоло­га і соціального педагога витрачається на написання звітів, планів, розробку діагностичних та корекційних програм, рекомендацій за результатами проведених досліджень тощо. Виконання вказаних видів робіт повинно бути передбачено річним планом.
Уміння планувати свою роботу і грамотне ведення, аналіз звітної документації забезпечує системність, планомірність, професійність діяльності практичного психолога та соціального педагога.                         


 Пріоритетні напрямки роботи практичного психолога та соціального педагога зазначені у Положенні про психологічну службу системи освіти України. Це - просвіта та пропаганда психологічних знань, психологічна готовність дитини до школи, допомога дітям у кризових ситуаціях, адаптація дитини в період переходу з однієї вікової групи до іншої, профілактика адитивної поведінки, корекція девіантної поведінки підлітків, профорієнтація тощо. Не менш актуальною і специфічною є робота з обдарованими дітьми, яка спрямована на розвиток їхніх здібностей, психологічну підтримку та допомогу в соціальній адаптації.  
Обов'язковими структурними компонентами річного плану є:
-   тема, над якою буде працювати школа (інформацію про тему можна отримати в адміністрації закладу);
-   проблема, над якою буде працювати служба (визначається на основі проблемної теми закладу);
-   мета служби (визначається на основі проблемної теми закладу в цілому і проблеми психологічної служби зокрема);
- завдання служби (поетапні кроки, які необхідно здійснити для реалізації наміченої мети);
 - склад служби (до складу психологічної служби, крім психоло­га і соціального педагога, входять педагогічні працівники, які за­безпечують психологічний супровід навчально-виховного процесу в рамках своєї компетенції: заступник директора з навчально-виховної роботи, класні керівники, куратори, які беруть участь у психолого-педагогічних дослідженнях, цікавляться психологією тощо, а також представники суміжних закладів - медичний пра­цівник, логопед-дефектолог).
Річний план роботи психологічної служби є окремим розділом річного плану роботи навчального закладу. Тому в плані практич­ному психологу та соціальному педагогу слід зазначати ті загальношкільні заходи, в яких вони беруть участь. Це може бути навчально-практичний семінар, „круглий стіл", психолого-педагогічний консиліум, конференція, педагогічна рада, загальні батьківські збори тощо. Обов'язково слід указати тематику таких заходів та психологічні аспекти, що розглядаються.
Річний план роботи складається орієнтовно на кінець травня. Обов'язково погоджується з методистом методичного кабінету рай­онного (міського) відділу освіти, який відповідає за психологічну службу, або завідувачем міського (районного) центру практичної психології і соціальної роботи. Після погодження затверджується керівником навчального закладу не пізніше 20 серпня поточного
року.
Особливу увагу потрібно приділяти плануванню масових дослі­джень. Варто оцінити доречність психодіагностичної та соціологіч­ної роботи. Продумувати шляхи використання одержаних резуль­татів: чи то виявлення дітей з певними труднощами в адаптації для побудови адекватної психокорекційпої роботи, чи то визначення особливостей стану навчально-виховного процесу для його подаль­шої оптимізації тощо.
Перед тим, як проводити соціально-психологічні досліджений або масову психодіагностику, слід скласти програму дослідження. В ній визначається актуальність проблеми, об'єкт і предмет дослідження, мета, завдання, вікова категорія дітей, перелік діагностичних методів і методик, що використовуються, та їх спрямованість.
 За результатами дослідження обов'язковим є складання аналітичного звіту. В ньому слід указати середні показники виборки, загальні тенденції розвитку, психологічний прогноз та загальні рекомендації. Діагностичні дані щодо учнів „групи ризику" психо­лог має внести до індивідуальної діагностичної карти. Дані масової діагностики психолог може фіксувати в діагностичній карті класу. Узагальнені матеріали дослідження необхідно активно використовувати з метою оптимізації навчально-виховного процесу.
Документом, який фіксує виконання річного плану, є аналітико-статистичний звіт про основні види роботи практичного психо­лога та соціального педагога (лист Міністерства освіти і науки України від 18.05.2005 р. № 63). Звіт про роботу за семестр, зат­верджений керівником навчального закладу, практичний психолог та соціальний педагог подає до методичного кабінету районного (міського) відділу освіти або. міського (районного) центру прак­тичної психології і соціальної роботи.
Відповідно до Положення про психологічну службу системи ос­віти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 03.05.1999 року № 127) із змінами і доповненнями (наказ Міністер­ства освіти і науки України від 07.06.2001 р. № 439) основними напрямками діяльності практичного психолога та соціального пе­дагога визначені наступні.
1. Психодіагностичний напрямок передбачає діагностику особ­ливостей розвитку дітей на певному віковому етапі, діагностику дитячого колективу (класу, групи), педагогічного колективу, особ­ливостей внутрішньосімейних стосунків тощо. Плануючи психодіагностичну роботу з учнями, практичному психологу варто вра­ховувати наступні фактори:
-   проблемну тему, над якою працює заклад, і проблему психоло­гічної служби зокрема;
-   вік дитини;
-   особливості закладу, в якому навчається і виховується дитина (заклад нового типу, школа, дошкільний заклад, інтернатна уста­нова тощо);
-   запит педагогів (вихователів) і адміністрації щодо вивчення окремих параметрів - діагностика когнітивної сфери, характеру, обдарованості тощо);
- запит батьків (індивідуальна діагностика особливостей розвит­ку дитини, її ставлення до сім'ї тощо).
У своїй діяльності практичному психологу доцільно поєднувати індивідуальні й групові форми психодіагностичної роботи. Вибір форми обстеження залежить від мети та від методик, застосову­ються. Групове тестування використовується у тих випадках, коли необхідно обстежити велику кількість дітей. Після опрацювання результатів виділяється декілька дітей, які для уточнення діагнозу потребують більш глибокої індивідуальної діагностики.
Враховуючи те, що у закладі працює не лише психолог, а психо­логічна служба, до співпраці з психологом залучаються педагоги, які проводять педагогічне спостереження за учнями, їх поведін­кою, емоційними реакціями у різних ситуаціях.
Результат психодіагностичної роботи - надання рекомендацій, розроблення програми подальшої психологічної допомоги, плану­вання консультативної роботи з педагогами і батьками.
2. Психокорекційний напрямок роботи, практичного психолога застосовується для виправлення недоліків пізнавальної та емоцій­но-вольової сфери, інтелектуального й особистісного розвитку.                   
Організація психокорекційної роботи.
На основі психологічного діагнозу складається програма корекційної роботи, складовими частинами якої є:
-   мета;
-   напрямки корекції;
-   психологічні механізми допомоги;
-   приблизна кількість занять, їх частота і тривалість;
-   перелік методів і прийомів, що використовуються;
-   форма занять (індивідуальна чи групова).
       Методи психокорекції: ігротерапія, арттерапія, гештальттерапія, психогімнастика, дидактичні та рухливі ігри, тренінги.
3. Психологічне консультування. Основне його завдання - допо­могти дитині (педагогічним працівникам, батькам) подивитись на свої проблеми збоку, побачити альтернативні шляхи виходу з про­блемної ситуації. При проведенні консультативної роботи варто враховувати вік дитини (найефективнішою є робота з дітьми підліткового та юнацького віку), проблему, запит та керуватися наступними принципами:
-   принцип добровільності;
-     принцип діалогічного характеру взаємодії;
-     принцип орієнтації на норми і цінності клієнта;
-     принцип конфіденційності;
-     принцип розмежування особистих та професійних стосунків
4. Превентивний напрямок. Специфіка превентивної роботи полягає в тому, що практичний психолог та соціальний педагог, вивчаючи умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни у житті мікро- та макросоціуму, прогнозують можливість появи тих чи інших ускладнень і проводять попереджу вальну роботу.



ЛІТЕРАТУРА:

1.                Документація психолога/ Упорядник Т.Гочаренко.-К.: 2003.-Бібліотека «Шкільного світу».
2.                Психологічний супровід школярів/ Упорядник Т.Гочаренко.-К.: 2005.- Бібліотека «Шкільного світу».